Весна приносить нам не лише теплу погоду і гарний настрій, а й найсвітліше свято року – Великдень. Його чекають і дорослі, і діти, сповнюючись новими надіями та сподіваннями на краще. Яка ж історія свята? Коли ж насправді з’явилося воно? Де шукати його корені?

Святкувати Паску в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марiя, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

Останню неділю перед Великоднем називають Вербною. У цей день святять вербу. Верба – одна з найулюбленіших дерев у народі. Цвіт верби – це прекрасне і зворушливе диво природи. Ці вербові прутики на Вербну неділю освячують у церкві. Зранку на богослужіння сходяться всі: і старі, і малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Повертаючись додому, били зустрічних, промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, уже недалечко червоне яєчко». Тиждень перед Великоднем називають Великим, або Страсним. У наших домівках, квартирах повинна бути тиша, благодать: ні тобі веселощів, ні сміху, ні жартів, ні пісень. Четвер на цьому тижні називають Чистим. Усе повинно бути на цей день вибіленим, вимитим, витертим, а люди викупані.

За ним настає п’ятниця, її називають Страсною. У цей день господині починають пекти паски. Цього дня був розп’ятий Ісус на хресті на Голгофі, йому було лише 33 роки. Від часу розп’яття о 6 годині до його смерті 9 години він прийняв великі муки за нас живущих. Це найскорботніший день, страсний, у який треба тільки їсти хліб і пити воду, сумувати. Перший день Паски у народі зветься Великоднем, а увесь Пасхальний тиждень – Світлим.

Сьогодні ми не можемо вже уявити Великдень без традиційної паски та крашанок, які так старанно розмальовуємо. Чому саме ці продукти? Християнство має своє пояснення.

Паска – це збільшена та одомашнена копія проскурки, яка символізує тіло Ісуса. Існує оповідь: на Великдень Христос із апостолами у вигляді простих людей ходить по землі, для того щоб випробувати людське милосердя та щедрість. Тому і готується таке розмаїття страв, щоб мати можливість пригостити всякого хто прийде в дім.

Протягом багатьох століть великоднє яйце – писанка виконувала роль атрибутів магічних дійств та обрядів. Вона символізувала вияв загальної любові, дарувалася друзям, родичам, близьким людям на знак побажання добробуту, удачі, радості. Адже писанка несе в собі високий заряд енергетики. Її писали лише в доброму настрої та з добрими побажаннями, щоб подарувати іншим на щастя, на здоров'я, на багатство, вкладаючи в це душу. Мудрі люди кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи нашим прабабусям, окрім яєць, потрібні були: непочата (набрана до сходу сонця) вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби. В давнину використовували природні барвники: з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок – з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися.

Що ж, таке писанка? Писанка – це яйце, поверхня якого покрита різнокольоровим розписом, за допомогою воску та барвників. Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви – усе це вимальоване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.

Фарбували писанки в різні кольори, які несуть певне символічне навантаження.

Червоний – є найбагатозначнішим кольором і найдавнішим. Символізує добро, радість життя, для молодих – надію на щасливий шлюб.

Жовтий – небесне світило, тепло, врожай.

Зелений – означає весняне пробудження природи, надію, життя.

Блакитний – небо, повітря, чистота і здоров'я.

- Бурий, коричневий – землю і її приховану життєдайну силу.

- Чорний – колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного, символізує нескінченність життя людини.

Найдавніші писанки мали два кольори, але наші предки вважали, що чим більше барв на писанці, тим вона магічніша, краще захищатиме господаря від нещастя.

Писанки прикрашені символічними малюнками-символами. Кожен символ має велику магічну силу. У домі обов’язково повинна бути писанка із символом «безконечник» – безкінечно кручена лінія. Хоч би які недобрі люди з’явилися на вашому порозі – ніщо вам не зашкодить, бо вся негативна енергія потрапить на безкінечну лінію, кружлятиме по ній, а вибратися не зможе на волю.

Люди здавна шанували Сонце, бо воно оживляє весь світ, дає тепло і силу всьому живому. На писанках Сонце малювали як коло із закрученими променями. Така писанка охоронятиме Вас від недугу, злого ока.

Писанку із зображенням дубового листя дарували молодим хлопцям і чоловікам з побажанням сили, мужності, довголіття.

Писанки з квітами розписували жінки, які довго не мали дітей. Таку писанку дарували на Великдень дітям і мрія жінки здійснювалась.

Риба – знак здоров’я та життя. З приходом християнства стала символом...самого Ісуса.

У фондах НІКЗ «Чигирин» зберігається колекція великодніх писанок різних регіонів України, серед них є традиційні чигиринські писанки, які подарувала Лідія Солодар (писанкарка із Черкас).

  

Останнім часом, для створення святкового настрою, стало популярним прикрашати оселю великоднім декором. Великодні букети, віночки, нетрадиційні писанки, виготовлені своїми руками, з різних матеріалів (круп, паперу, квілінгу, бісеру) надають святу веселості та барвистості.

 

 Надія Левченко, екскурсовод

Ірина Черниш, екскурсовод

  

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!