Намисто – найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас. Воно було різним як за матеріалом, кольором, формою, так і за способом носіння.
Найперші прикраси були з плодів, зерен, кісточок. З плином часу та моди, намисто змінювалося. Традиційним вважалося намисто із нанизаних на шнурок або нитку різнокольорових кульок зі скла, каменю, металу. Найбільше цінувалося те, яке було виготовлено з дорогих матеріалів – коралів, бурштину, перлів, гранатів, скла, смальти.
В експозиції другого залу музею Богдана Хмельницького представлено жіноче намисто (А-4882) – виготовлено із непрозорої густої скляної пасти блакитного кольору. По центру – намистина фіолетового кольору діаметром 8 мм, по обидва боки від неї знаходяться намистини діаметром 4 мм блакитного кольору, загальна кількість – 80 одиниць, деякі з них частково пошкоджені. Ця прикраса була виявлена у розкопі 1, квадраті 47 на території Нижнього міста у Чигирині в 1993-1994 р. під час охоронних археологічних досліджень залишків козацького цвинтаря XVI-XVII століть. Роботи проводила експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом старшого наукового співробітника інституту, кандидата історичних наук Горішнього П.А.
У XVII столітті намисто було досить типовою та поширеною прикрасою дівчат і жінок. Окрім свого естетичного та декоравтивного призначення, було визначенням соціального статусу жінки. За народними віруваннями, лікувало та оберігало від нечистої сили.
Жіноче намисто, представлене в експозиції музею Богдана Хмельницького, належить до оригінальних предметів декоративно-ужиткового мистецтва раннього та нового часу. Ця прикраса характеризує і розкриває художні та естетичні смаки українських жінок того часу.