Ви тут: Головна Експозиції: Віртуальні виставки (поновлено) «…І молодість в’яне щоденно в далекій чужій стороні…»
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

«…І молодість в’яне щоденно в далекій чужій стороні…»

e-mail Друк

12 грудня 1943 року м.Чигирин було визволено від німецько-фашистських загарбників. Кожного року ми вшановуємо тих, хто звільняв місто, згадуємо всіх, хто постраждав в роки лихоліття. Трагічною сторінкою подій Великої Вітчизняної війни стала примусова депортація молоді до Німеччини. Згідно статистичних даних лише з Черкаської області вивезено 83 293 остарбайтери, з Чигиринського району – 1161 молоду особу.

Проходить час, біль втрат вщухає, проте рани втраченої юності щемлять ще й досі у тих 15-17 річних, які були насильно вивезені до Німеччини.

Зібрати свідчення остарбайтерів важко. Історії кожного з них однакові і різні водночас. Говорити про пережиті знущання, приниження їм боляче і важко – це табу навіть через 70 років.

Що відчували ці підлітки? Про що вони думали, мріяли, як жили?

У фондах НІКЗ «Чигирин» зберігається унікальний експонат – щоденник остарбайтера Рясик Марії Мусіївни. Довелось неодноразово перечитати і пережити разом з його власницею все, що було до роботи в Німеччині. В щоденнику вміщено 38 віршів і пісень, а також 7 листочків споминів,саме споминів про життя до окупації, а не описів реалій рабства.

Народилась Марія Мусіївна в Чигирині, до війни встигла закінчити школу, отримала освіту в Олександрійському педучилищі і, навіть, розпочала працювати вчителем математики в селі Топилівці Чигиринського району. Війна повертає її додому, разом з сестрою переховувалися в луках, бо почали насильно відловлювати людей для роботи в Німеччині. Одного разу, коли дівчата прийшли додому по продукти харчування, німці вчинили облаву. Обох сестер забрали з дому, в дорозі, старша Дуня змогла втекти з вагону, Марія побоялась.

В Німеччині, в м.Кемптен, працювала на заводі,що виготовляв деталі до зброї.

Додому Марія повернулась в 1945 році. Тоді розпочалися довгі пошуки постійної роботи, повернутись у школу не можна було, бо вже мала тавро остарбайтера. Все життя було ніби поділене на «до» і «після». Робота в м.Кемптен була болючою раною, про яку вона ніколи не говорила навіть своїм близьким і рідним. По-різному склалася доля цих людей. Більшість, як Марія Рясик, повернулися на Батьківщину, хтось знайшов свою долю на чужині, та всі без винятку стали жертвами війни з тавром «остарбайтер».

0048
0048 0048
0049
0049 0049
0050
0050 0050
0051
0051 0051
0052
0052 0052
0053
0053 0053
0054
0054 0054
0084
0084 0084
0085
0085 0085
0086
0086 0086

 

 



 
Банер

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!