Напередодні новорічних свят в музеї Б. Хмельницького відкрилося дві виставки, пов’язані зі святкуванням Різдва та Нового року.

На виставці «Витинанкові візерунки» представлені роботи майстрів витинанки – Т. Крамаренка з Черкащини та Н. Елеон з Хмельниччини, які були створені під час Всеукраїнських симпозіумів народного мистецтва «Суботів» (2007 р.) та «Холодний Яр» (2018, 2019).

В середині ХІХ ст. витинанка стала популярною прикрасою українського житла. Її можна було побачити на вікнах, сволоках, печі. Іноді витинанка замінювала собою настінні малюнки. Головні свята, до яких українці вирізували паперові прикраси, – Різдво і Великдень. Найпопулярнішими візерунками були ромбовидні та квадратні «хрестики», восьмикутні й чотирикутні «звізди», різні за формою «птахи» й «ангели». З часом зірки та хрестики стали подібними до сніжинок, які й сьогодні є популярною новорічною прикрасою.

До техніки витинання і мотивів народних візерунків звертаються і сучасні майстри. Тож запрошуємо вас на виставку насолодитися вишуканою красою витинанок Тараса Крамаренка та Надії Елеон.

Інша виставка – «У нічний казковий час Рік Новий прийшов до нас» – знайомить з новорічно-різдвяними прикрасами з фондової колекції НІКЗ «Чигирин».

Народна традиція святкування Нового року в Україні тісно пов'язана з циклом важливих господарських справ. Наші предки відзначали Новий рік навесні з першою весняною появою «молодика» – молодого місяця. З приходом християнства офіційний новий рік почав мандрувати – спочатку на вересень, потім на січень, а з ним мандрувало і свято. В результаті Новий рік зупинився на 14 січня (1 січня за старим календарем). До 1918 р. в Україні святкували Новий рік за юліанським календарем. З переходом на григоріанський календар Новий рік змістився. Вже 1919 р. новорічне свято настало на 13 днів раніше, ніж у попередні роки. Пізніше сформувалася традиція зустрічати Новий рік двічі: 1 та 14 січня. Завершувався цикл зимових свят Водохреща (19 січня).

На свята оселю прикрашали витинанками, святковими рушниками, солом'яними різдвяними «павуками» та дідухом.

Різдвяний павук – це стародавній символ Всесвіту. Його підвішували під стелю і будь-який подих вітру – наприклад, від дверей чи вікна – колихав його та повертав, немовби живу істоту. Їх вважають не тільки прикрасою, але й оберегом для помешкання.

Дідух – це основна та найдавніша різдвяна прикраса українців. Зазвичай Дідуха робили із останнього снопа, зжатого на Спаса (19 серпня). Іноді для цього використовували перший сніп, зжатий на початку жнив – Зажинках. Сніп зберігали до зими, а перед Різдвом він перетворювався на Дідуха.

З приходом світського Нового року символом свята стала ялинка, прикрашена іграшками. В Україні перші ялинкові прикраси робили із соломи, кольорових стрічок, пізніше з паперу, картону та фольги, згодом додалися солодощі. Перша ж скляна ялинкова кулька була видута в Тюрингії (Саксонія) в XVI cт.

Сьогодні в Україні є декілька фабрик, які виробляють ялинкові прикраси: «Клавдієво» (Київська обл.), Луб’янська фабрика ялинкових іграшок (Київська обл.), Куп’янська фабрика ялинкових прикрас «АРТАН» (Харківська обл.), Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас (Тернопільська обл.), ТзОВ «Галімпекс» (Львівська обл.).

Запрошуємо відвідати виставки та створити собі новорічний настрій!