Українські народні ляльки у своїй образній основі є втілення добра і лагідності.
В давні часи кожна річ, крім побутового буденного, мала ще й сакральне значення. Так і лялька-мотанка. З одного боку гра з лялькою це важлива складова виховного процесу залучення дитини до пізнання світу та побутового життя. Дівчинка, граючись з лялькою, психологічно готувала себе до материнства. З іншого боку - лялька-мотанка, в яку майстер вкладає свої думки і наміри, мала в усі часи й інше значення, а саме магічно-обрядове.
В Україні ляльку-мотанку робили, щоб захистити новонароджених дітей від «зурочення»; залагодити сварку в родині; як елемент посагу нареченій для щасливого подружнього життя; в обрядах викликання дощу та інше. Типові ознаки традиційної ляльки Наддніпрянщини – вузлова внутрішня основа, форма голови та наявність хреста на обличчі.
В фондовій колекції представлені ляльки-мотанки виготовлені членами Національної спілки майстрів народного мистецтва України, учасниками симпозіумів народного мистецтва «Суботів»: Наталії Кузьменко – художниці-лялькарки з м.Черкас, киянки Валентини Корнієнко, художниці і лялькарки Людмили Губаль з Ужгорода, художниці Наталії Дігтяр і майстра художнього різьблення по дереву та лялькарки Алли Маркар’ян з Полтави, екскурсовода НІКЗ «Чигирин» Тагірової Ніни. Сьогодні це переважно авторські роботи, сувеніри.
О.Зелена, старший науковий співробітник відділу фондів