У зібранні Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» зберігається потир [КВ-11374, ІП-3899], який представлений в експозиції Музею Богдана Хмельницького м.Чигирина. Потир був переданий в дар заповіднику у лютому 2007 року громадянином Мовчаном В.Б. (рис.1).
Потир – чаша, яка використовується під час богослужіння. У канонічних Євангеліях є опис Таємної вечері, під час якої Ісус дав заповіт Євхаристії. Саме та чаша, яку тримав в руках Ісус під час Таємної вечері, проголосивши заповіт Євхаристії і стала праобразом потира. У потирі, за уявленнями християн, вино перетворюєть у кров Ісуса.
Потирі відомі із часів перших християн. Спочатку чаші були дерев’яні, а з ІІІст. по ІХст. – скляні. З часу появи християнства були також золоті та срібні.
Потир (КВ-11374, ІП-3899) є типовим зразком витворів золотарського мистецтва доби бароко. Бароко в золотарстві (кін. XVII - сер. XVIII ст.ст.) – це пишний карбований візерунок з листя аканта, типовий для всього європейського мистецтва цієї доби; це квіти та плоди, часто сплетені в гірлянди та букети. В бароковому декорі українських золотарів використовували також мотиви місцевої флори: квіти волошки, барвінку, виноградну лозу із соковитими гронами. Ювелірні вироби виготовлялись переважно на замовлення. Найулюбленішою технікою, в якій золотарі досягли досконалості було карбування. Також при виготовленні предметів із дорогоцінних металів широко застосовується гравірування і лиття, рідше – чернь, скань та емаль. В багатьох містах золотарі розробляли особливі форми предметів і їх порядок декоративного оформлення, використовуючи при цьому улюблені прийоми художньої обробки металу.
Досліджуваний потир виготовлений із срібла 875 проби невідомим майстром у техніці карбування та гравірування. Виріб має загальну висоту – 23,6 см; діаметр вінець чаші – 11,5 см, діаметр піддону – 17, 2 см; клейма відсутні.
Чаша предмету дзвоноподібна. (рис.2) Верхня її частина позолочена із викарбуваним зображенням голгофського хреста. Нижня частина чаші прикрашена сорочкою з прорізним карбованим орнаментом. Композиційно декор чаші складається з декількох частин. Сорочка декорована трьома овальними медальйонами, на яких викарбовано знаряддя тортур Христових. У православній традиції композиції із зображенням знарядь тортур Христових починають з’являтися на покрівцях, потирах, окладах Євангелій та ікон із XVII століття. Отже, на першому медальйоні викарбовано драбину та колону, складених та зв’язаних між собою мотузкою. На наступному канатом зв’язано зображення хреста, списа та палиці. На третьому медальйоні викарбовано: нагай, спис та жмут прутів у ланцюзі. Зображення медальйонів чергується із викарбуваними трьома голівками херувимів з крилами, які обрамлені акантовим листям.
Вінець чаші чистий, без карбувань.
Стоян потиру – фігурний, оздоблений трьома дископодібними виступами.
Піддон потиру східчастий, шестилопатевий. (рис.3) Декорований шістьма овальними медальйонами із зображеннями: 1. нерукотворного образа Спаса; 2. руки, нагая, палиці; 3. верхнього одягу, списа, губка; 4. серце, трьох цвяхів, молотка і щипців; 5. глека на таці; 6. дарохранительниці, тесака та губки. Медальйони обрамлені в акантове листя. Нижній ярус піддона оздоблений карбованим орнаментом у вигляді трьох херувимів, що чергуються в’язками плодів та квітів. Вгорі піддон прикрашений карбованим орнаментом у вигляді шести стилізованих листків.
Отже, потир (КВ-11374, ІП-3899) є чудовим зразком золотарського мистецтва майстрів кінця XVII - середини XVIII століття та окрасою експозиції Музею Богдана Хмельницького міста Чигирина.
Дерев'янко Наталія,
молодший науковий співробітник відділу науково-фондової роботи
Ковіня Михайло,
науковий співробітник відділу науково-фондової роботи