Відродження чигиринської Петропавлівської церкви//Пам'ятки України. - №5-6. – 2011. – с.34-37
Брель О.В., старший науковий співробітник
Історичні пам’ятки першої гетьманської столиці – Чигирина – постійно привертають до себе пильну увагу дослідників. Однією з них є церква Петра і Павла.
Час побудови храму невідомий. У заповіті Івана Тихоновича Волевича, датованому 1650 роком, згадується Петропавлівська церква1. Але чи це дійсно церква святих апостолів Петра і Павла, на сьогоднішній день сказати не можна. Краєзнавець та історик Леонтій Похилевич вказує, що Петропавлівська церква була побудована Богданом Хмельницьким. Також він зазначає, що «ще на початку нинішнього (ХІХ – прим. авт.) століття було видно руїни цієї церкви, а також руїни єпископського палацу.
Церква була хрестоподібна. В цій же церкві обраний малоросійським духовенством і козаками Київським митрополитом Йосип Нелюбович-Тукальський, гонимий і польським урядом за твердість в православ’ї і російським за любов до хороброго і винахідливого Дорошенка»2. Науковий співробітник Інституту археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського Національної академії наук України Володимир Ленченко висловлює припущення, що оскільки церква була названа в ім’я небесних покровителів гетьмана Петра Дорошенка, то збудована, ймовірно, його „коштом”3.
Про церкву Святих апостолів Петра і Павла збереглися згадки і в інших історичних джерелах того періоду. Так у літописі Самовидця зазначається: «… [1678 р.] Дня 10 августа у неділю по полудні вирвало кілька підкопів під містом… ( крізь проломи дерлися яничари4 )… Турки не живили нікого, але усе стинали, а місто палили, де опановували. Піхотне військо козацьке, під гору за церкву зібравшись, боронилось аж до самої ночі, а москва в замку боронилась»5.
На малюнку Чигирина з літопису Самійла Величка6 можна побачити біля підніжжя гори невеличку церкву з одним верхом, до якої веде стежка від Верхнього замку, а позаду – пролом у міській стіні7 (Мал.1). Це церква святих апостолів Петра і Павла. Її місцезнаходження підтверджує план Чигиринської фортеці 1678 року полковника та інженера Патріка Гордона. Поряд, згідно цього ж плану, стоїть дерев’яна дзвіниця. Своєю архітектурою храм нагадує Іллінську церкву в родовому помісті Богдана Хмельницького в Суботові, споруджену у 1656 р.8.
Під час турецьких походів 1677 і 1678 рр. церква Петра і Павла мала важливе стратегічне значення, оскільки входила до оборонних споруд Чигирина. Самійло Величко у своєму літописі зазначав, що «сердюки з іншими козаками… станули нижче церкви Святих Апостолів у Чигирині під замковою горою і билися з турками до смерку, та аж ні трохи їм не далися»9. Патрік Гордон вказував, що місце, де знаходилась церква, було досить зручним «для побудови болверка, щоб захищати і куртини до замку, і ворота»10. Згідно його плану, Петропавлівська церква розташована на штучній терасі, посеред схилу Замкової гори (Мал.2). Судячи з креслення, вона була мурованою, майже квадратною за планом, розміром близько 7х7 сажнів, із трикутними фронтонами, високою покрівлею, завершена одною стрункою банею з хрестом, мала два входи на південній і північній стінах.
Як зазначалось, з церквою Петра і Павла нерозривно пов’язане ім’я видатного українського церковного і політичного діяча Йосипа Нелюбовича-Тукальського. Він походив з українського православного духовенства. У 50-х роках ХVІІ ст. був архімандритом монастиря у м. Вільно, з 1661 року – єпископом Мстиславським. У 1663 році в Чигирині у церкві Петра і Павла його проголошено Київським митрополитом, а 1664 року – ув’язнено Павлом Тетерею у Марієнбурзькій фортеці11. 1665 року він був звільнений з ув’язнення гетьманом Петром Дорошенком, став його найближчим другом і прибічником, користувався великою повагою серед козаків і всього народу України. Своєю резиденцією Й. Нелюбович – Тукальський обрав Чигирин. Він отримав підтвердження на Київську митрополію від Константинопольського патріарха Мефодія, однак не був визнаний Московською церквою тому, що був противником польського і московського втручання в українські церковні справи, мав великий вплив на люд український. Львівський єпископ Й.Шумлянський казав про нього: «… духом якого і гетьман живе і вся Україна»12.
Помер Йосип Нелюбович-Тукальський 5 серпня 1675 року і був похований у церкві Петра і Павла у Чигирині13. Під час облоги Чигирина у 1678 році на початку серпня козаки винесли з палаючого міста мощі митрополита і перевезли до лубенського Мгарського монастиря. Там їх було поховано духівником покійного ієромонахом та ігуменом Макарієм Русановичем14.
Дослідження історії церкви Петра і Павла стало особливо активним у часи незалежної України. Так, з метою виявлення та вивчення залишків церкви було проведено археологічні розкопки у 1989-1994, 2004 та 2006 роках.
До наших днів під Замковою горою збереглися сліди штучної тераси, на якій стояла церква Петра і Павла, а під землею – залишки її фундаментів та розвалу частини стіни. Під час розкопок 1989-1994 рр. вони були досліджені Чигиринською археологічною експедицією під керівництвом кандидата історичних наук П.А.Горішнього. Встановлено, що фундамент був викладений з плоских каменів місцевого пісковика, скріплених вапняним розчином і глиною. В кладці використана також жолобкова цегла, що дало можливість датувати цю споруду ХVІІ століттям. Археологи відкрили рештки трьох стін з фундаментами. Четвертої стіни не було виявлено, можливо, тому, що тут спланований майданчик різко обривався15.
У серпні – листопаді 2004 року експедицією Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка та Сіверського інституту регіональних досліджень проводились археологічні дослідження на території резиденції Богдана Хмельницького в м. Чигирині16.
Одним з об’єктів археологічних досліджень 2004 р. стала церква Петра і Павла. Головною метою було, як підтвердження її об’єктивної наявності, так і виявлення дійсних параметрів для можливої реконструкції17.
В результаті частково розкопано дві стіни церкви, мури якої були врізані у схил. На внутрішній частині однієї з стін було виявлено залишки фресок однотонного темно-сірого кольору. У заповненні церкви знайдено багато кусків обгорілого дерева, частково обгорілі фрагменти ікон18.
Ці знахідки вказують на те, що церква Петра і Павла була зруйнована в пожежі у 1678 р. під час турецьких походів на Чигирин.
У 2006 році експедицією під керівництвом Г.А.Мудрицького було продовжено археологічні роботи на місці існування храму. Колекцію знахідок передано до фондів НІКЗ «Чигирин».
Дослідження дали можливість визначити місце вибуху, в результаті якого будівля була зруйнована. Вдалося зафіксувати довжину південної стіни церкви, яка зсередини становила близько 12,5 м, а зовні - 16 м. Також були виявлені залишки цегляної конструкції у вівтарній частині, можливо печі19.
У 2007 році експедицією Археологічної інспекції управління культури Черкаської обласної державної адміністрації під керівництвом Д.П.Куштана проводились охоронні роботи біля східної (вівтарної) стіни церкви Петра і Павла. Тут було виявлено і частково досліджено ще один комплекс доби пізнього середньовіччя – некрополь церкви (8 поховань). Нововиявлений цвинтар розташований на тій же терасі, що і храм. Поховання розміщувались щільними рядами паралельно стіні на відстані 1,5 м від неї. Простежено принаймні два таких ряди. Подальші дослідження цвинтаря ускладнені потужним кількаметровим шаром перевідкладеного грунту над ним20.
Залишки цього цвинтаря були помітні ще на початку ХХ ст. Місцевий краєзнавець Степан Яременко у 1923 році зазначав: «Варто також сказати про старовинне кладовище, що розкинулось по північно-східному схилу гори, виступаючому на Хмельницьку вулицю, де зараз мешка будинок бувшої церковної школи; тут мається 5 хрестів часів 16 – 17 віку візантійського зразка, такого, як і коло церкви Богдана, і одна плита. Можливо, що і тут під цими хрестами спочивають які-небудь старшини або значні козаки-товариші…»21.
Ми не маємо жодних зображень Чигирина періоду його найвищого розквіту, коли він був резиденцією Богдана Хмельницького. Є лише зображення, що стосуються 1678 р. – напередодні облоги й захоплення міста турками. Тому таке велике, і в деяких моментах вирішальне, значення має археологічне дослідження культурних шарів та залишків архітектурних споруд того періоду.
2 червня 2004 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №721 «Про затвердження Комплексної програми розвитку історико-архітектурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького» на 2004-2010 роки». Метою цієї програми є відтворення гетьманської резиденції, що забезпечить збереження та популяризацію унікального історико-культурного середовища, пов’язаного з ім’ям Б.Хмельницького. Серед основних завдань програми – науково обґрунтоване реставраційне відтворення об’єктів історико-архітектурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького», одним з яких є і церква Петра і Павла22. Відповідно до основних напрямків виконання програми, археологічні дослідження церкви буде продовжено. Також заплановано реставраційне відтворення храму та консервація його автентичних залишків23. Щоб відновлена церква Петра і Павла була максимально наближена до оригіналу, при створенні ескізу було проведено велику роботу над аналізом аналогічних церков того періоду. Науково-проектну документацію розробляв Київський інститут історії архітектури та містобудування. Автор проекту Юрченко Сергій Борисович.
27 грудня 2005 року з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України початок будівництва церкви Петра і Павла освятив єпископ Черкаський і Чигиринський Іоан. Владика Іоан та Генеральний директор ЗАТ «Міжтериторіальна холдингова компанія «Епос» Іван Миколайович Бездітний заклали під майбутню будівлю металеву капсулу з листом до нащадків, написаним на міді, та наріжний камінь (цеглину) з древнього підмурку храму.
15 травня 2006 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №671 „Про затвердження Державної програми „Золота підкова Черкащини” на 2006-2009 роки”, одним із пунктів якої є реставраційне відтворення церкви святих Петра і Павла в Чигирині.
До державницької політики долучились меценати. За ініціативи Генерального директора ЗАТ «Міжтериторіальна холдингова компанія «Епос» Івана Миколайовича Бездітного у 2006 році був створений фонд «Нащадки Богдана Хмельницького». До нього ввійшли Благодійний фонд соціального розвитку Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» (генеральний директор Василь Іванович Полтавець) та Вільне козацтво України (отаман Олександр Григорович Мазур). На благодійні внески засновників фонду було проведено будівельні роботи по відтворенню відомої православної святині XVII ст. – церкви Петра і Павла. На сьогоднішній день сучасна відбудова храму, який дуже точно повторює свого попередника, завершена. В нижній частині його планується створити музей «Православні святині Чигиринщини».
12 липня 2007 року відбулося урочисте освячення храму. На урочистості прибули Святійший Патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет, голова обласної державної адміністрації О.Черевко, завідуючий відділом культури ОДА І. Козленко, Заслужений будівельник України, Генеральний директор холдингової компанії «Епос», президент благодійного фонду «Нащадки Богдана Хмельницького» Іван Бездітний, владика, єпископ Черкаський і Чигиринський Іоан, голова Чигиринської РДА П.Литвин, гості зі столиці, обласного центру, інших міст України.
Голова облдержадміністрації О.Черевко висловив подяку всім, хто брав участь у будівництві церкви Петра і Павла, і подарував храму ікону Божої Матері, а також вручив почесну грамоту ОДА І.М.Бездітному24.
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України вручив церковні нагороди тим, хто найбільше потрудився на спорудженні храму. Так, орденом рівноапостольного князя Володимира нагороджено І.Бездітного. Орден святого Юрія Переможця одержали ряд його сподвижників та колег-будівельників. Медаллю святого Юрія Переможця нагороджено генерального директора НІКЗ «Чигирин» В.І.Полтавця, Благословенними грамотами – будівельників та ряд працівників НІКЗ «Чигирин»25.
Іван Миколайович Бездітний подарував відтвореній церкві ікони Петра і Павла та Юрія Переможця і Євангеліє. Владика Філарет освятив престол нового храму. В рамках заходу відбулися святкова літургія, хресний хід. На урочистостях були також присутні і члени громадського об’єднання «Вільні козаки»26.
На сьогоднішній день відтворена церква Петра і Павла є однією із діючих церков Київського патріархату. Від часу її відкриття священиком був ієрей Володимир Гладковський, який служив також і в Іллінській церкві в Суботові. З січня 2010 року у церкві є власний священик протоієрей Василь Циріль.
Над автентичними підмурками церкви, що були відкриті в результаті археологічних досліджень, планується зробити накриття – павільйон. Це дозволить зберегти залишки церкви від руйнування та зробить їх доступними для відвідувачів.
ПРИМІТКИ
1. Духовний заповіт 1650 року обозного Війська Запорозького Івана Тихоновича Волевача, посвідчений рукою Богдана Хмельницького / ЦДІАК України, ф.51, оп. 3, д. 11437, арк. П4-115 зв. Копія.
2. Похилевич Л. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. – К., 1864. – С.667.
3. Ленченко В. История и топография Чигирина в XVII веке // Гордон П. Дневник 1677-1678. – М.: Наука, 2005. – С.183.
4. Ленченко В. Гетьманський замок у Чигирині // Пам’ятки України: історія та культура. – 1994. – №3 – 6. – С.65.
5. Літопис Самовидця. – К.: Наукова думка, 1971. – С.130.
6. Величко С.В. Літопис. В 2-х т. Т. 2 / Пер. з книжної української мови, комент. В.О.Шевчука; Відп. ред. О.В.Мишанич. – К.: Дніпро, 1991. – С.233.
7. Бажанова Т. Малюнок Чигирина з літопису Самійла Величка // Пам’ятки України: історія та культура. – 2002. – № 2. – С. 37.
8. Ленченко В. История и топография Чигирина в XVII веке // Гордон П. Дневник 1677-1678. – М.: Наука, 2005. – С.183.
9. Величко С.В. Літопис… – С.243.
10. Гордон П. Дневник 1677-1678 / пер., ст., примеч. Д.Г.Федосова; отв.ред. М.Р.Рыженков. – М.: Наука, 2005. – С.85.
11. О. Київський митрополит в Чигирині // «Чигиринські вісті». –1994 р. – 16 листопада. – С.3.
12. Горенко Л.Чигиринський Троїцький жіночий монастир: історичний нарис// Родовід. – 1992. – №4. – С.60.
13. Солодар О. Київський митрополит… – С.4.
14. Заруба В. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті ХVII століття. – Дніпропетровськ, 2003. – С.306.
15. Горішній П. Археологічні дослідження в Чигирині // Археологічні дослідження на Черкащині. – Черкаси: «Сіяч», 1995. – С.121.
16. Полтавець В.І., Мудрицький Г.А., Новик Т.Г. Звіт про виконання наукових археологічних робіт на території резиденції Богдана Хмельницького в м. Чигирині в 2004 р. – Чигирин, 2004. – С.1.
17.Там само. – С.1.
18. Там само. – С.15,16.
19. Полтавець В.І., Мудрицький Г.А., Скороход В.М. Звіт про виконання наукових археологічних робіт на території Посольської вулиці та церкви Петра і Павла в м. Чигирині в 2006 р. – Чигирин, 2006. – С.10.
20. Куштан Д.П., Пашковський О.А. Звіт про археологічні розкопки та розвідки на території Черкаської області за 2007 рік. – Черкаси, 2007. – С. 13.
21. Розриті могили. Чигиринська старовина і скарбошукання за описом 1923 року/ Вступне слово, публікація документа й примітки Сергія Кривенка // Пам’ятки України: історія та культура. Науковий часопис. – № 2. – 2002. – С.61.
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 червня 2004 року № 721 «Про затвердження Комплексної програми розвитку історико-архітектурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького» на 2004 – 2010 роки» [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України, д.721-2004-п. – Режим доступу до документа: http://www.uapravo.net/data/base29/ukr29718.htm - С.3.
23. Там само. – С.6.
24. Кривець О., Лебеденко Н. Відроджено одну з найдавніших святинь Чигирина // «Чигиринські вісті». – 2007 р. – 13 липня. – С.1.
25.Там само. – С.2.
26. Там само. – С.2.